За свідченням архівних матеріалів село Піщане було засноване переселенцями з Правобережної України в 1726 році. Перші 20 дворів посполитих селян розташовувалися на піщаних пустирях недалеко від річки Крива Руда, звідки й росло село. Багато років ту місцевість називали Старим селом. Ще й досі стару вулицю називають Селом.
Входило до складу Кременчуцької сотні Миргородського полку. З 1795 року земському справщику В. М. Старицькому належало 264 кріпаки. З 1796 року увійшло до складу Кременчуцького повіту Малоросійської губернії, з 1802 року — Полтавської.
Найдавніше знаходження на мапах 1826-1840 рік.
З ІІ пол. XIX століття Піщане — центр Кохнівської волості. 1882 року відкрито земське парафіяльне училище, 1884 року збудовано дерев’яну Успенську церкву, дзвіницю. При церкві — бібліотека, церковнопарафіяльна школа.
Радянська окупація розпочалась у січні 1918 року.
7 березня 1923 року Піщане — центр Кохнівського району Кременчуцької округи, а в серпні 1928 року село віднесено до Потіцького району. У 1930—1939 роках село підпорядковувалося Кременчуцькій міській Раді.
У Національній книзі пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 110 жителів села, що загинули від голоду.
Село у часи німецько-радянської війни було окуповане нацистськими військами з 9 вересня 1941 до 29 вересня 1943 року, зокрема з 1 вересня 1942 року до 29 вересня 1943 року належало до створеної німцями округи Кременчук. До Німеччини на примусові роботи вивезено 82 особи, страчено 16 жителів, загинуло на фронтах 167 односельчан.